Президент, Прем’єр-міністр України і Парламент тривалий час годували обіцянками наш народ про безвізовий режим, про високий рівень життя українців, аналогічно європейського…

Безвізовий режим для України відкладений на невизначений час. Та й чи потрібна українцю віза в Європу, якщо йому нічим заплатити за комунальні послуги, нічим нагодувати себе і своїх дітей, нема за що лікувати своїх батьків, немає вакцин, щоб зробити життєво важливі щеплення дітям?!

Промисловість України знаходиться в стані прогресуючого розвалу і такого ж прогресуючого розкрадання, під приводом приватизації. Приватизують НЕ збиткові державні підприємства, а найбільш дохідні і перспективні, стратегічні підприємства України, як наприклад: Одеський припортовий завод (ОПЗ), який є транзитером аміаку не тільки з основних 5 заводів-гігантів України, але так само є транзитером азотних добрив, що виробляються, в тому числі, і на хімічних заводах-гігантах Російської Федерації. По суті справи, Одеський припортовий завод (ОПЗ), є монополістом на всій території колишнього СРСР, з експорту азотних добрив, що становило майже третину річного обороту азотних добрив в усьому світі.

Газотранспортна система України – аналог Одеського припортового заводу (ОПЗ).

У попередніх парламентів і урядів вистачало відповідальності заборонити продаж газотранспортної системи України. Нинішнє керівництво нашої країни вирішило скористатися “пробілами”, допущеними попередніми, більш відповідальними державними діячами, які віднесли ОПЗ до підприємств неналежним приватизації.

Ми є свідками того, як приватизується унікальне, надприбутковий, стратегічне державне підприємство в, безсумнівно, корупційних цілях. Завод продається за 0,5 млрд $, в той час, як його реальна вартість набагато вище 10 млрд $, а може і більше, так як має стратегічне значення і для хімічної промисловості України, і для аналогічних підприємств всього пострадянського простору.

Аналогічну долю приготували для морських портів України. Особливо по-блюзнірськи виглядає приватизація морського порту “Південний”, так як це найбільш глибоководний і найбільш потужний порт, здатний приймати найбільші судна в світі, типу Panamax, і інші. Тим більше що в недавні роботи з днопоглиблення та модернізацію припортовий інфраструктури цього порту, вкладені мільярди державних грошей. Продати порт збираються за копійки.

Ми бачимо, що найбільш прибуткові підприємства, що приносять в державну скарбницю багатомільярдні доходи, і не є збитковими, продаються за безцінь. Апріорі відомо про існування величезної корупційної складової.

Таким чином, замість збереження найбільш дохідних державних підприємств, їх намагаються “розбазарити”, а дійсно збиткові підприємства так і продовжують “висіти” на державний бюджет. Два вище наведених підприємства є не єдиними в загальному списку найбільш цінних державних надбань. Таких прикладів можна наводити десятки.

Ось що принесли нам євроінтегратори, що прийшли до влади!

Аграрний сектор розвалюється із завидною завзятістю. Для цього задіяні найрізноманітніші методи руйнування сільської галузі. Навіть спроби нечисленних, розсудливих депутатів нинішнього скликання, які намагаються повернути аграрної галузі спеціальний режим оподаткування, наштовхуються на явно навмисне небажання Президента, Уряду, Парламенту зберегти аграрну галузь.

Нас агітують жити як в Європі, а роблять гірше, ніж в Гондурасі!

У Європейському союзі більше 36% всього річного бюджету (це більше 44 млрд євро) щорічно спрямовується на прямі дотації сільгоспвиробникам усіх форм власності. При цьому, у “другорядних” країнах ЄС (Литва, Латвія), дотації становлять всього 80 € на гектар в рік, в той час як в “основних” європейських країнах: Франція – 405 € на гектар в рік, Греція – 529 €; на гектар в рік, Німеччина до 700 € на гектар на рік. Прямі безоплатні дотації, виділяються незалежно від того, чи отримали прибуток або збиток європейський фермер, більш того, якщо агровиробник поніс будь-які збитки, пов’язані з несприятливими погодними умови, несприятливими цінами на внутрішньому або зовнішньому ринку, держава повністю компенсує ці втрати.

Аналогічна система захисту і прямих державних дотацій існує і в США, де фермер має не тільки прямі державні дотації, а й так звані непрямі (перехресні) дотації. Так, наприклад, в США з 2007 р, з моменту введення в силу закону про збільшення використання біоетанолу, в якості одного з основних компонентів автомобільного палива, всім виробникам біоетанолу, а також кукурудзи, що використовується як основне сировинного продукту для виробництва біоетанолу, держава виділяє додаткові дотації за розвиток екологічно безпечніших видів палива. Крім цього, в Америці також існує державне страхування сільгоспвиробництва, що залежить від несприятливих погодних і ринкових чинників.

Так, наприклад, в 2009 р, американські виробники бавовнику, які зазнали збитків від посухи в розмірі всього 5%, отримали державну компенсацію в 100% обсязі.

Таким чином, ми бачимо, що і в Америці, і в країнах Європейського союзу, держава виділяє величезні прямі дотації всім агровиробникам і 100% компенсує всі їх втрати від несприятливих погодних умов або ринкової кон’юнктури.

А тепер подивимося, що відбувається в Україні, яка декларує європейські цінності:

Замість прямих або опосередкованих дотацій фермерам, у них забирають спеціальний режим оподаткування, так званий податок на додану вартість (ПДВ), якій раніше залишався агровиробникам, для виключно виробничих потреб. Сьогодні забирається 75% до державного бюджету. Крім цього, всі запчастини для сільгосптехніки, засоби захисту рослин (гербіциди, інсектициди, фунгіциди), гібриди передових сільськогосподарських культур (кукурудза – Pioneer, соняшник – Syngenta, і так далі), мінеральні добрива, які виробляються з імпортної газу – всі ці товари мають імпортне походження, так як в Україні, за всі роки її існування жоден уряд не потурбувався про створення власних товарів, життєво важливих для агровиробництва. На всі ці товари, нинішнім урядом введено додатковий податок – податок на додану вартість (ПДВ), це ще більше погіршує становище фермерів України. Але і ці “нововведення” відкидають агропромисловість України в важкі 90-ті роки, виявилися для Президента та Уряду занадто легкою ношею для селян, їм в кілька разів підвищили, так званий “фіксований” сільськогосподарський податок. Але і цієї “європейської підтримки” Президенту, Уряду, Парламенту виявилося недостатньо – вони майже в 7 разів, в порівнянні з 2010 роком, підвищили ставку орендної плати за державні землі. При такій “допомоги” рідного Уряду і ворогів не треба! З огляду на важкі погодні умови нинішнього року, а також, всі перераховані вище “агродотаціі”, або, точніше сказати, агропобори, агропромислова галузь України вже показала падіння виробництва, яке в найближчі півроку обернеться трагедією для українських сільгоспвиробників і жителів наших сіл, рівень життя яких безпосередньо пов’язаний з ефективністю роботи фермерських господарств.

Розвал банківської системи України: випадковість чи закономірність? І кому це вигідно?

На сьогоднішній день збанкрутує майже половина українських банків, на вулицю викинуто майже 45 тис. Колишніх працівників банківських установ. Це 45 тисяч сімей, що втратили основне джерело свого існування, також це вкрадені мільярди гривень у мільйонів українських вкладників.

Невже це і є цінності Європейського союзу, заради яких країна була втягнута в “революційний” бєспрєдєл, в війну на Південному Сході України.

Кому це треба? Відповідь на це питання проста і очевидна. Хто фінансував “революцію”, той цим і користується.

Стратегічний американський інвестор з нерухомості NAI Global заходить на український ринок. Для того, щоб зробити ліквідний товар дармовим, потрібно порушити стабільність (економічну, політичну) заданої країни, що і робиться в нашій державі. Логічно і раціонально, що транснаціональні американські компанії скуповують нашу нерухомість, наші морські порти, ОПЗ, роблять збитковим сільське господарство, для того, щоб в подальшому за безцінь скупити нікому непотрібну, що не приносить доходу землю, що призведе до банкрутства всю країну.

На місці зруйнованої банківської системи України з’являться американські банки (Goldman Sachs, Bank of New York), та інші.

ОСЬ КОМУ ПОТРІБНО БУЛО РОЗВАЛЮВАТИ УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВУ, УКРАЇНСЬКУ ПРОМИСЛОВІСТЬ, УКРАЇНСЬКЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, УКРАЇНСЬКУ ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ!

 

Громадський діяч, академік 
Віце-президент Академії економічних наук України

А.В. Пешко